Зранку читаю книгу Осії й розмірковую про глибокий біль Бога через розпусту Його народу… Використовуючи образ постійної зради, Він відкриває для тих, кого любить, Своє серце, сум’яття, біль, ревнощі через їхню зраду та гріх… Але Ізраїль уперто глухий... Раптом мій роздум перериває різкий і пронизливий свист майже над моєю головою, потім інший, а після вибуху – іще один... Зникло світло, вода й можливість обігрівати будинок... Ось так сьогодні ми чуємо, бачимо й відчуваємо «російський світ». Якщо в когось при читанні цих рядків, виникло почуття солодкого задоволення й радості, поспішаю вас, за прикладом Христа, прямо запевнити, що ви – пекельне поріддя й дитина диявола, і можете бути впевнені, що вже точно ви ніяка не навернена до Бога людина, оскільки виконуєте діла батька вашого. Усіх тим, хто пише й запитує, чому ж українці не люблять росіян, відповім зрозумілою мовою та прикладом: коли ґвалтівник злісно б’є жертву ножем і кричить їй: «Я все одно тебе примушу мене любити!», вгадайте, що зростатиме в її серці? В українців «історична алергія» на таку любов і віру в «слов’янобісся» після пережитих голодоморів, примусової депортації із Західних областей та Донбасу, приниження та обзивання хохлами, бандерівцями, фашистами, а також сучасного геноциду, терору та вбивств. Після скоєного за останні вісім років імперією зла терору в Україні, крім болю, неприязні та ненависті, нічого не може бути в серцях громадян цієї країни. Росія успішно пожинає те, що посіяла, і пожинатиме ще дуже довго… Ось чому сьогодні Христова Церква в Україні, що несе Царство Сина в цей світ, ревно молиться за перемогу Правди й Добра над брехнею й злом як у серцях людей, так і на полі бою. Дякую Христу за Євангелію, яка дозволяє виливати Богові весь свій біль, гнів і закликати до найсправедливіших судів Святого, а потім благословляти ворогів, віддаючи їх у Його руки. Писання ясно стверджує, що нічого не пройде безслідно для беззаконників, брехунів та вбивць, а також для тих, хто їх виправдовує. Коли «стражі на стінах» завзято мовчать, заплющують очі й не зупиняють беззаконника в злі, його кров на їхній совісті, і Бог обов’язково покарає… Тільки глибоке покаяння Церкви й народу Росії, а також радикальні «кроки Закхея» можуть дарувати майбутнє й надію цій сучасній імперії Zла. Сьогодні вранці мені написали троє моїх друзів-служителів із захопленої Путіним країни. Вони щиро вибачалися за беззаконня, що чиниться їхньою владою й народом, а також висловлювали свою братську підтримку й любов. Бог має Свій вірний залишок у Росії і мужніх людей, які ходять перед Ним, а не перед владою з її терористичною ідеологією «русовеличі». У такі дні справжнє Христове братство тільки зростає й міцніє... Дияволові та його агентам ніколи й ніяк не зламати започатковану Христом Церкву та її невидиму євангельську єдність. Отже, сьогодні завдяки «російському світу» у нас немає світла, води та тепла, але ми живі… Відразу після вибуху мені подзвонив син: «Тату, не переживай, ми живі…» У церковній групі, після переклички, слава Богу – усі живі… Як і годиться, ми обмірковуємо, плануємо та пропонуємо практичну допомогу нашим людям. Із зникненням електрики «кінець світу» не настав. Що буде далі? А далі наш народ дістане закуплені раніше генератори й бензин, закачає воду в ємності, підключить своїх сусідів, запустить опалення, зарядить телефони, «підживить» холодильники, поки влада ремонтує розбите, – і житиме… На всі приготовлені генератори в путінських вбивць та терористів ракет не вистачить. Геноцид не вдався й не вдасться... А нам віра в Христа допомагає радісно дивитися вперед, за межу смерті й на Його Всемогутню і Справедливу руку на землі... Той, хто надіється на Сина, вже переміг зло в собі та з Ним... Як пише Лука, частково з гумором, після того, як хробаки не повірили в «божественність Ірода»: «…а Слово Боже росло…» Ревність Бога до Свого народу обов’язково знищить всяке зло всередині Тіла, а тим більше поза ним… Бог завжди посміється над злом і гордістю божевільних… І цей сміх почують усі…
