Зрадливо-чорна душа, темна… Із ворогами йде Іуда… Мить зради хижа і непевна… Сміється в вічі зла облуда. Розкинула, мов крила, руки… В святі вуста цілунок зради… Віддав Христа на смертні муки Так, за нізащо, срібла ради. Маленька жменя – небагато Дали зневажливо, на сміх, Душа зрадлива й тому рада, Хоча ішла на вічний гріх. Вона свою невтішну смуту Несе у пекло – крізь віки. Їй не здійснити вже спокуту За гріх із власної руки. Немає прощення й не буде. Це кров не Авеля – Христа Пролита ним, Святого Сина, Животворяща і свята. Чи бродять біля вас Іуди У пошуках грошей в пітьмі, Наповнені жаги й облуди, Й по лікті руки у крові?
