Свiтлофор загориться зелений. Пролунає сигнал iз пiтьми – I туди, де вiкує спасенний, Поїздами вiдправимось ми. Помчимось у комфортнiм вагонi Аж до станцiї «Єрусалим». Тiльки треба бiблiйних законiв Не порушити нам на землi. Як потрiбнi святi атрибути: Вiра в Бога, Любов, Чистота, Щоб найвище спасiння набути, Щоб у Вiчностi вiчними стать. Не доходять туди телеграми. Звiдтiля не приходять листи. Та горить свiтлофор перед нами І до Вiчностi поїзд летить! Вслiд кугикають мавки i сови, Та минаючи кари й суди, Прибуваєм пiд шати Христовi I стрiчає нас: «Прошу сюди». Допоможи! Допоможи ти їм, недужим, І руку помочi подай, Поки не вiдiйшли їх душi В оту страшну, пекельну даль. Вони ж, соромлячись, благали: – Не вiддаляйся! Обернись! – То ж розпрощатись з їх «богами» Допоможи! Не опізнись! Вони опутанi всi болем. Отож звiльни їх – розв’яжи! Скажи ти їм про силу Бога, Ти про любов їм розкажи! Вiд страху, вiд грiха, вiд коми Свiдомiсть їхню борони. Прийди стражденним всiм на помiч І вiдверни вiд сатани! Лукавий душi їх поранив. На крик поранених бiжи. Як милосердний самарянин, Допоможи! Перев’яжи!
