Україно, коханий мій краю, Тобі жити єдиній завжди! Бо тебе сам Господь захищає, Береже від напасті й біди. Споконвіку у нас так велося – Захищати стражденний народ, Щоб на нивах зростало колосся Й не толочив їх чобіт заброд. Ще не вмер дух козацького гарту! Він живе, він нуртує в серцях! Збройні Сили – пишатися варто! – Гордовито тримають свій стяг! Доблесть, мужність синів України Дивувала й дивує весь світ. І народ наш ніколи не згине: Збройні Сили – це нації цвіт! Не зламати повік дух свободи Поки є у нас захисники. Незалежність козацького роду Донесемо в прийдешні віки!
