З Тобою

Коли навала смутку й самоти На душу налягає в пізню пору, Я знаю, що й тоді зі мною Ти, Я відчуваю, Ти зі мною поруч. Коли навколо віхоли метуть, Змітаючи, мов сніг, щасливі роки, Я серцем відчуваю, що Ти тут, Я навіть чую тихі Твої кроки. Коли я безпорадний, як маля, В душі – мов після вигнання з Едему, Я раптом чую, як моє ім’я Лунає ніжно в голосі Твоєму. Коли радію сонцю й солов’ю, І почуття хвилює незбагненне, Відверту бачу посмішку Твою, Що Ти радієш щиро так за мене. З Тобою я не знаю самоти, З Тобою мені затишно й красиво. Лише тоді, коли зі мною Ти, Я, мов дитя, по-справжньому щасливий!