Я вірю в те, що є любов –

Я вірю в те, що є любов – Той скарб, який усі шукають. Христос пролив за людство кров, А люди досі ще не знають, Що щастя сховане у Бога, І в серце мир лиш Він дає. З Христом легка земна дорога, Лиш гріх проблем нам завдає. Людина все життя шукає Того, чого їй не знайти. У світі щастя цім немає – Ми бачим лиш його сліди, Які, немов міраж, зникають, Коли наблизишся до них. Під тягарями всі зітхають – З віками стогін той не стих. А лиш гучніше все лунає Тривожним криком журавля, Який летіти сил не має, Забувся, де його земля. Дарма шукають щастя люди, Що полюбили гріх та зло. Цей шлях веде людей в нікуди, Що зараз є – те вже було. Ніщо земне людей не тішить, Всім людям важко на душі. Лише Христос, лиш Він утішить, Але ти тільки не гріши. Тебе обніме, грішну душу, Що йде в нікуди. Ні, не йди! Бог з моря легко робить сушу, А із пустель – струмки води. І Він лиш може щастя дати, Теплом наповнити життя! Буває ж, легше нам обрати Не Божу святість, а сміття. Той бруд, що світ нам пропонує, – Фальшиве щастя без Творця. Душа ж ніколи не відчує Добра й спокою без Отця. Без Батька Рідного, Святого, Який нас щиро полюбив. Віддав Він Сина дорогого, За нас, щоб кожен вічно жив. В Ісусі щастя, тільки в Ньому Є те, чого так прагнуть люди. Із серця Бог знімає втому І біль з душі, що тисне груди. Я вірю в те, що є Любов, Яка важкий тягар знімає, Лише Христова чиста кров Усі провини омиває. І в цьому щастя все моє, Хоч часто змучений журбою. Я вірю, Боже, що Ти є, Дай сили йти лиш за Тобою!