Я вірю в сонце, навіть якщо воно не світить, я вірю в любов, навіть якщо я її не відчуваю, я вірю в Бога, навіть якщо Він мовчить. Напис на одній із стін концтабору в Німеччині під час Голокосту Я вірю: сонце є. І навіть якщо тьмяно, Туман колючий, дощ… І все ж проміння дар Розсіє темряву – і осінить слухняно… Обласкана душа серед свинцевих хмар! Я вірю: є любов. І навіть якщо серце Ще не відчуло сили й повноти тепла, – Терпіння й ніжність вдячно вмить відчинять дверці В божественний Палац, в небесний світ добра. Я вірю в Господа. І навіть якщо всюди Панує зради і невірства злого шквал, Обожнення тельця, кумири та іуди – Потворне відображення кривих дзеркал… Бог не мовчить – в агонії страждання голос Святої жертви, що за безцінь продали, Розп’ятий на хресті Христос – Предвічний Логос – Спасає від гріха, від рабства і вини.
