Я теплий подих неба відчуваю І дотики Святого у душі, Коли в молитві з Богом розмовляю, — Він Словом підкріпляє у тиші. Я помовчу, нехай Він Сам говорить, Загляне у сердечну глибину, Хай затишок Собі надійний створить, Збудує від спокус міцну стіну. Нехай постійно там господарює І втілює бажання у життя, Бо Він Творець, Який усім керує, Не терпить в серці жодного сміття… Оновлює оселю зсередини, Щоб радість засвітилася в очах, Він хоче бачить вірність лебедину — Любов, яка долає відчай, страх. Бажає, щоб Йому я довіряла, Трималася Господньої руки, Щоб серцем подих Неба відчувала І прославляла Бога залюбки!
