Не цураючись земного, вiдцуравшись тiльки зла, я тепер живу для Бога, – i за це Йому хвала! Покажу я шлях до Нього всiм, кому чужий порок. Я тепер живу для Бога i вiд Нього – нi на крок. Думку зважуючи строго, справi вдвiчi воздаю. Я живу тепер для Бога, я з живого Слова п’ю. Та гнiтить мене тривога, точить серце, як iржа: – Чому мертвий ти для Бога? – Що пiдняться заважа? Вiдчини свої палаци, сповiдайся, освятись i живи. Живи для працi, вiк для Вiчностi рости.
