Я не стримаю сльози, бо стане каменем, А камінням душу не омиєш. Переллються сльози у надію, Як торкнеться Господа рука мене. Дум гірких не пригорну, бо злобою Обернуться у часи тривожні. А в злоби душа така порожня… Виллю думи ці я щиро Богові. Іскри гніву не втаю, бо полум’ям Стане враз, щоб серце попелити. Благодатного дощу в молитві Палко попрошу перед престолом я. Не втаю, не стримаю – а виплачу Слово гнівне чи сльозу відчайну. Чисте серце лиш проникне в тайну Глибини єднання з Богом в вічності.
