Я милуюсь Твоїм творінням Завжди, навіть через вікно… Бачу небо яскраво-синє, Окриляє мій дух воно! Розмиває сльозу прозору, Що по шибці, бува, повзе. Як люблю я дивитись вгору, На хмарини, немов безе. Те бездонне, блакитне диво Надихало мене не раз. Ні, не грім, не холодна злива — Мирне небо в молитви час… Я вдихаю на повні груди Милосердя — бо Ти мій Бог. В синє небо (і більш нікуди) Хочу линути від тривог. Від землі відірвуся легко, Вмить забуду кульгавий біг І на крилах, немов лелека, Опинюся в шатрах Твоїх! 25 квітня 2020
