Відкричали, охриплі: «Варавву!» «Розіпни!» – шаленіло стократ. Ще попереду драма кривава… Миє руки Пілат. Суд верховний святої Юдеї Чорний плащ приміряє, мов кат. А з душею, що буде з душею? Миє руки Пілат. Все навколо холодне й вороже, Зі світанком не прийде добро. «Пронеси мимо чашу, мій Боже!» Гріє руки Петро. Всі розбіглись апостоли-браття, Вже зоря калинова, мов кров. Як приємне тепло від багаття… Гріє руки Петро. Пресвятий, непорочний – проклятий, Почорнілий від болю й погроз, Щоби буть на хресті розіп’ятим, Віддає Свої руки Христос.
