Всміхнутись, доторкнутись, обімліти, Сяйнути, пригорнутись, заясніти, Черпати пригорщами Божу благодать І в п’ятдесят отак, як в двадцять п’ять. Грайливо підморгнути, все простити, Палати, гріти, але не згоріти… Чи ж не чудово, як серця горять У сімдесят отак, як в двадцять п’ять. Обняти ніжно, серцем прихилитись, Втішатись, мріяти, цвісти, радіти… Дарма, що дні до вирію летять… І в дев’яносто так, як в двадцять п’ять. Та біль чужий нести, немов свій власний Й задля любові – гордість розіп’ясти У світі, де громи злоби гримлять, Навчитись треба в юних двадцять п’ять.
