ВОЛОШКОВЕ ДИТИНСТВО

Де волошки, як синя блакить, Де жита ще не впали в покоси, Там стежина дитинства біжить І мене повернутися просить. Босоніж я по ній побіжу, Обійму молоду ще матусю, Їй про мрію свою розкажу І про те, чим ні з ким не ділюся. Приспів: Де стежина в житах Між волошками в’ється, Там дитинство сміється У щасливих очах. Безтурботно в очах Так дитинство сміється, Між волошками в’ється Там стежина в житах. Я вінок польовий одягну, Заховаю колосся в долоні І в дитинство немов поверну, У моє волошкове безсоння. Там немає образ і біди, Ні печалі, ні смутку немає. Тільки кличе стежина туди, Де вже юність на мене чекає.