Вечеря

Прошу у Тебе зовсім небагато: Побудь зі мною і поговори. Коли Ти поряд – в серці завжди свято, Свою обитель у мені твори. Постукай в двері, відчиню в надії, І сядемо з Тобою ми удвох, Я у своїй світлиці стіл накрию, Ти хліб насущний подаси, мiй Бог. Ми будемо вечеряти з Тобою, І я радітиму, немов дитя, Не бідною скоринкою, черствою, А Хлібом тим, Який дає життя. Ти все єство моє наповниш миром, Наснагою, щоб переможно йти. Нехай мовчать усі земні кумири, Коли до серця промовляєш Ти!