В очах дитячих туга недитяча, Застигли в них невпевненість і страх. В душі сховалась десь сльоза гаряча, Тремтить вона, мов зляканий той птах. Війна забрала дорогу домівку, А ворог в них дитинство мирне вкрав. Солодких мрій обпалені уривки Розтанули серед нічних заграв. Їм бавитися б ще, весні радіти, Та зупинило все виття сирен, І стали враз дорослими ці діти, В підвалах заховався їхній день. Із матерями гнані на чужину Шукають вони захисту від зла, А ворог навздогін їм шле у спину Ракети смертоносні без числа. Дітьми війни назвуть їх всіх по тому, Як прийде мир, закінчиться війна, Та понесуть в серцях дорослу втому, Сторінка в пам’яті залишиться сумна. І як же вам дивитись в очі дітям, Злочинцям тим, які несли їм смерть? За сльози їхні прокляті ви в світі, І Божа чаша гніву повна вщерть.
