Які широкі твої поля, Україно, Які зелені твої ліси. Я над ними небесною птахою лину, Задивований від краси. Які озера твої голубі, Вкраїно, Які повноводнії ріки. Не уявляв ніколи, що стануть для мене Вони за найкращі ліки. Ти землю уквітчала свою, Україно, Ланами із соняхів-квітів І золотою пшеницею увібрала – Найкращою в цілім світі. Тополями стрункими хмар ти торкаєшся Та й стрімкими смереками. Щасливо садами із яблунь всміхаєшся, І зустрічаєш лелеками. У своїм білосніжно-вишневім розмаю Ти і досі така молода. Й червоніші у цілім світі без сумніву Твої калинові уста. Наймиліша у тебе у світі мова, Найдзвінкіші твої пісні. Ти уся прекрасна така й пречудова, Як у світло-прекрасному сні. І найкращі у тебе люди, Вкраїно, Хоч би хто там і що не казав. Ти такою для мене будеш до загину, Бо тебе мені Бог Сам послав! 2004 р.
