Ти Бог мого життя, Прекрасний, Всемогутній, А я Твоє дитя, Що дивиться в майбутнє Без страху і сльози З надією на Тебе. Бо знаю: після зим Всміхнеться сонцем небо І задзвенить струна Твоєї благодаті. Яке це щастя нам Такого Батька мати! О Авва, Отче мій, Даруєш Свою милість. Мій Батечку, прийми Хвалу мою невмілу За те, що поруч всі Онуки, муж і діти, Що сімдесят по сім Прощать Ти вчив, радіти Чужому щастю і Чужим боліти болем, За прикрощі свої Не мститися ніколи. Не вмію ще, Ісус, Дать руку, кому слизько. Та я у Тебе вчусь — І мій екзамен близько. Складу його на п’ять? Та Ти — моя надія. Без Тебе, Боже, я Нічого не умію. У вчинках і словах Доходити до суті, І серцем відчувать Твою святу присутність. А де ж узять слова, Щоб описать подяку За те, що я жива Й нема страхів ніяких. Чого боятись нам? Ти нам сказав: «Не бійся!» Ісус на хрест піднявсь, Й розірвана завіса. Молитва знов звучить Із уст моїх несмілих. І вдень, і уночі Мені являєш милість. Усе Тобі сказать Так хочу, як уперше, Усе Тобі віддать І знать, що Ти все звершиш.
