Якщо мене оточать сірі будні І замете усі стежки зима, Твоя Любов мені світити буде – Світлішої у світі цім нема. Коли піднімуться шалені грізні хвилі, Захочуть потопити човен мій, Любові вірній їх спинить під силу – Над ними є Володар всіх стихій. Якщо підступить непорозуміння, Переді мною виросте стіна, Любов всесильна розіб’є каміння, Мости зведе над прірвою вона. Коли лукава зрада підкрадеться І як змія ужалить в одну мить, Твоя Любов – мені бальзам на серце, І рана вже тоді не так щемить. Якщо вогонь з усіх боків оточить І у плавильні серце затремтить, Любов тоді мої відкриє очі, Щоб бачить вічну – не минущу мить. Вона мене не зрадить, не залишить, Вона незмінна, вічна і свята. Як мати на руках дитя колише, Так і вона до себе пригорта. Для всіх відкрите джерело Любові. І хто до нього з вірою прийшов, Той відшукав життя свого основу І вічність для душі у нім знайшов.
