Небом блакитно-ніжним, Зоряним поглядом ночі, Спалахом блискавки грізним Вічність дивиться в очі. Погляд цей душу зігріє, Піснею в ній озоветься. І озорить надія Тиху молитву серця. Щедрістю сліз відчайних, Щирістю слів відвертих В серці життя лишає Вічності силуети. Сила в них – незбагненна, Трепетом повнить душу. Цю глибину одкровення Я осягнути мушу. І як в долині плачу Смерті загляну в вічі, Божу любов побачу – Ту, що дарує вічність. Душу вона зігріє, Піснею в ній озоветься. І озорить надія Тиху молитву серця.
