Мені оце наснилася війна... Немов мене поранили в бою. І ось, я закривавлений стою, А навкруги – заквітчана весна. А навкруги буяючі сади – В зеленім морі білі кораблі. А я припав до чорної землі, Мов спраглий до холодної води. Немов до материнської руки… Немов мої надії ще живі... І пальцями зеленої трави Торкнулося дитинство до щоки. Не знаючи ні ночі, ні зими, Качається дитинство по росі. А я лише вдихаю голоси Своїми пересохлими грудьми. Але ж вітри, на те вони й вітри... Я думав цвіт, а то були сніги... Мою весну пожали вороги... Мою журбу приспали явори... Мені оце наснилося... А втім, Я досі не прокинувся, мабуть. Моїх думок солдати все ідуть, Хай не забракне відданості їм!
