Слово перше

Ось череповище. Віднині – центр Землі. Жахлива метушня, Христові ділять ризи. І жереб кидають. Навколо лиця злі, В душі зима, і очі, й серце – в кризі. На сполох вдарив молот преважкий. Всьому є час, і є всьому причина. «ПРОСТИ ЇМ, ОТЧЕ ПРАВЕДНИЙ, СВЯТИЙ, ВОНИ НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ДЛЯ МЕНЕ ЧИНЯТЬ».