А потім – морок. Ніч. Посеред дня
Раптово все довкола потемніло.
Притихла враз злорадна метушня.
Заклякло все, жахнулось, заніміло.
І в темряві глибокій, світовій
До неба голос зболений полинув,
Синівський голос: «БОЖЕ, БОЖЕ МІЙ!
ДЛЯ ЧОГО ТИ МЕНЕ ТЕПЕР ПОКИНУВ?»
