Холодна скрипка – крижана зима? Вона в футлярі в темряві лежала І мовчки сумувала там сама, З надією на скрипаля чекала. Так я чекала, доки прийде час – І ніжно серце хтось моє відкриє, Воно, мов птаха, стрепенеться враз, Прокинеться заснула в нім надія. Та несподівано прийшов, Ісусе, Ти, Торкнувся струн забутих, що мовчали, Моє любов’ю серце освітив – І раптом струни серця зазвучали. Твоя ж я скрипка, ніжний мій Скрипаль, Бери мене, Ісусе, в добрі руки, Нехай відійде вся земна печаль, З Тобою хай не буде вже розлуки. О, грай! О, грай! Хай струни не мовчать, Новину добру людям сповіщають! І в унісон серця всі зазвучать, Коли любов небесна їх осяє. Вона дарує мир і радість всім, Нікого одиноким не лишає. Хто серцем віднайде її своїм – Його мелодія ніколи не змовкає.
