Що сказати жінці, яка залишила на сході України свій дім, місто, рідних, друзів і бігла в чужі краї, рятуючись від божевілля одержимого маніяка та його орди? Чим втішити її після того, коли пригнічений голос у слухавці товариша по службі її чоловіка з фронту, тихо повідомив, що його більше немає серед живих? Як втішити цю розбиту жінку, яка відчайдушно намагається щоразу набирати по телефону номер чоловіка з надією почути його голос після повідомленого? Що відповісти їй на її нескінченне голосіння: «Не вірю, не вірю…»? Як допомогти впоратися її вже дорослим дітям із нападами істерики та розпачу, які розривають серце всім у домі та лякають сусідів гучним голосінням? Які слова надії підібрати, щоб втішити в горі, що увірвалося в їхнє життя, і розсіяти чорне небо безнадійності над їхніми душами? Як відповісти на це найважче запитання: «Чому Господь усе це допустив, адже я так молилася й просила Його?» І таких історій сьогодні десятки тисяч, якщо не сотні… Війна – це подих пекла, зловонний сморід із пащі Люцифера та його слуг… Вона виявляє значення трагедії падіння цього світу в гріх і руйнує ілюзію раю на землі. Вона зриває маски з всіх рекламних щитів, пісень про людську красу, любов і добро, показуючи глибоку сутність гріховного серця. Спалені будинки та підприємства, зруйновані сім’ї та долі виявляють правду про одержимість двоногих, які увірували у свою божественність… Нехай будуть прокляті Праведним Суддею всі ініціатори й зачинателі війни!.. Хай будуть прокляті всі Його вороги, брехуни, лицеміри, лжепророки, убивці, розпалювачі ненависті та лжемесії! Нехай з’явиться милість Його над тими, що шукають Його й тремтять перед Ним! Нехай з’явиться Його рятівна благодать над розбитими, спустошеними й зломленими... Нехай з’явиться милість Божа в покаянні ворогів, свідомо сліпих, самовпевнених і гордих. Як залишитися в піднесеному, радісному та спокійному стані духу, проходячи з живими людьми живий біль, глибокий розпач і поділяючи їхні сльози? Чи потрібне Богові моє абстрактне, трансцендентне та байдуже ширяння в «позі лотоса» над кафедрою в такі дні? Чи ж Ісус хоче бути в епіцентрі земного болю живих людей, щоб плакати з тими, хто плаче, і радіти з тими, хто радіє? Як ситий голодному не товариш, так і «стерильний» християнин із тихого диванного життя – не помічник, не порадник і не лікар у такий час. Немає жодної, написаної людьми книги, крім Книги Псалмів, Йова та інших у Писанні, здатної втішити, оживити й дати надію… Але саме на дні цього болю ти, як ніколи, розумієш цінність, силу та славу Євангелії Христової! Світ безнадійно й тотально занурений у зло, гріх і темряву… Цей світ не має майбутнього й шансів... Усе має бути радикально змінено й перетворено... Тільки Євангелія і любов Христова в такі дні оживляють душу надією... Христовий хрест упокорює, заспокоює, рятує й спонукає молитися за зцілення зламаних і розбитих, а також за спасіння ворогів. Воскресіння ж Христове не лише подарувало надію на майбутню славу, а й вже почало неминучий процес перетворення цього Всесвіту на новий світ через поширення Царства в серцях людей. Христове воскресіння засудило цей світ до знищення й подарувало радикальну надію на новий світ... І поки видиме деградує – невидиме росте й розширюється... Одного разу все зміниться – і ми забудемо про зло, біль і пітьму, як про страшний сон... Я не сумніваюся, що роздута слава сучасної імперії зла, що піднеслася (як і всіх інших імперій) обов’язково буде кинута на дно ганьби, сорому й безчестя перед усіма народами та перед Його Обличчям. Бог однозначно переможе – і темрява не витримає сліпучого світла Христової слави. Зло буде стертe назавжди, а слуги зла повалені у вічне пекло, для вічних мук… Сам Бог поставить жирну крапку й закриє цей страшний розділ про життя після гріхопадіння, щоб почати нову книгу та нову історію про вічну любов! А поки що я дивлюся в очі цієї християнки-вдови й кажу їй: «Не впадай у відчай… У тебе є Чоловік! І Він ніколи не залишить тебе, не покине й ніколи не помре… Він піклуватиметься про тебе до кінця твого життя, а потім прийме тебе у Свої обійми… Ти не сама й ніколи не будеш самотньою… Його невидима любов буде відчутно й видимо зігрівати твоє серце. Він дасть тобі сили це все пройти й буде поряд на всьому шляху, Він так обіцяв…» І я бачу, як в її очах з’являється НАДІЯ... Ісус поруч, і Він близький всім, хто страждає й кличе Його ім’я... І ми повинні бути поруч із тими, хто так відчайдушно потребує Його, особливо в день злий... Справжня війна почалася з першого звернення змія до Єви, і відтоді не припинялася на жодну мить... Церква завжди на передовій, хоч іноді й здається, що ми в тилу, але це ілюзія... Ми всі на війні... І поки Ангел не затрубив, ми повинні пильнувати й воювати, звіщаючи світові ПРАВДУ та ЄВАНГЕЛІЮ НАДІЇ!
