Роки, роки! Ви невблаганні, Немов ті хмари в небесах…. Майбутні – нам іще не знані, Прожиті – маряться у снах. Так часто днів ми не цінуєм, Які Господь дає душі, І так бездумно їх марнуєм, Життя ламаючи своє. А кожен день наш неповторний, Його не вернеш вже назад… Несімо Богу дяку зранку Собі молімо мир і лад! З Творцем день слід розпочинати, Щоб і провести його з Ним, Поради Божої благати І спілкуватись із Святим. Бо що життя без Бога варте? Немов та пара, відлетить… А Він і ліки дасть для серця, Коли поранене болить.
