Крила чорні ніч розпростерла – Темінь вкрила цілісінький світ. Денна праця людей потомила, Відпочити потрібно як слід. Тихо спати вляглися люди, Бо ж як втома – то сон не здолати. Вогні згасли у вікнах повсюди. У снах будуть світанку чекати… Пастухи лиш одні не дрімають, В полі пильно овечок вартують, Бо вовки хижі, люті чигають… Як заснуть – то овець не врятують. Ночі тиша бринить первозданна, Увібрався в зірки небозвід, А у серці тривога незнана: Щось нове йде невпинно в цей світ. Круг багаття розсілись гурбою, Про щось тихо собі гомонять. Хтось пожуриться болем, бідою, – Та чатують овечок, не сплять. Ясна зірка нараз спалахнула – Освітився увесь небокрай. Божа милість цей світ огорнула – І на землю наблизився рай. Хори ангелів линули з раю, Мир з небес несучи пастухам: Сталось чудо в Ізраїльськім краї – Бог явився до них нині Сам. Люд спасати Месія з’явився, Він приніс благодать всім Отця, Щоби кожен в душі оновився Й щиросердо прославив Творця.
