Ісус воскреслий, гора Оливна, Зібрались учні, довкіл краса. Вже зовсім близько хвилина дивна – Піти у хмарі у небеса. І він піднявся. Небесні брами Повідчинялись Царю царів, Щоб наші храми, сердечні храми Наповнив подих Його дарів. Чекають учні, росте напруга… У місті – свято, врочиста мить. Надходить ера Святого Духа, Щоб, запалавши, завжди горіть. І – шум раптово, мов сильний вітер. В очах надія, в серцях любов. Чекають Духа господні діти. За мить священну – пролита кров. А далі – сяйво, немов вогненне, Затріпотіло, та не пекло. Народ побачив щось незбагненне, Що справжнім дивом тоді було. Вогнем любові в сердечнім храмі, Вогнем священним на вівтарі З небес утіха злилась дарами – То обітниця Царя царів. Небесний Отче, Ти свого Сина Послав на землю – і Він нас спас, А потім Духа Ти дав людині, Щоби сирітство минуло нас. Щось більше дати – вже неможливо, І ближче стати ніхто б не зміг… Життя з достатком, – таке щасливе! – Тобі, Ісусе, кладу до ніг.
