Аби небес ніхто не міг корити Й казати, що обділений, не смів, Господь землянам спадщину лишив, А спадщина ця — діти. І кожному, кого Він полюбив, То набиває сагайдак синами. Вони змужніють із роками — Й летітимуть на Божих ворогів. І цілі досягатимуть всі стріли, Бо в батькових руках мистецький лук. Не каркатиме переможно крук — Не матиме він сили. Господній муже, радісний твій гук Нехай же лине небесами, Бо будеш ти наділений синами, А первісток — одна із запорук.
