Орла із птахів не кожен знає. Гніздо він має на скелі гір. Високо в небі він так літає, Що й не досягне наш людський зір. В його польоті – проста дорога, На здобич стрімко злітає вниз. Завжди у нього є осторога – Щоб пильним оком не помиливсь. А коли буря враз насуває І темні хмари грози й дощу, То їм назустріч орел злітає, Здійнявши крила у висоту. Летіти важко, та він зуміє Здолати бурю в час нелегкий. Недовго в хмарі – і розуміє: Там вище небо! Простір ясний! Ласкаве сонце висушить крила, Важкі, намоклі в срiбнiй водi. І стане більше у нього сили, А відпочинок – лиш у гнізді. Там вже орлята чекають тата, Яку поживу їм принесе. А потім він їх навчить літати, Невмілих знову в гніздо несе. З гнізда скидає їх по одному І разом з кожним падає вниз, Підставить спину свою малому, Аби об землю він не розбивсь. В житті трапляється невiдворотне – То світить сонце, то знов гроза. Хвилини радості в нас короткі, Страждань, печалей – довгі літа. Бо на скорботу родяться люди, Щоб, немов іскри, злітати ввись До свого Бога, де поміч буде. О подорожній, не зупинись! Не зупиняйся на півдороги, Бо впадеш в прірву – де смерть, не рай. Колючки й камінь хоч ранять ноги, Та ти в молитві в небо злітай. Навчися брати висоти неба, Смиренним серцем кріпись, молись. На крила віри підняти треба Того, хто впав десь чи зупинивсь. Бо їм ще важче в житті буває. За них найперше завжди молись. Та твій тягар вже ваги не має, Лиш на Ісуса Христа дивись. Він очищає з гріха й пороку. Безплідні справи всі відсіче. Візьмімо скарби з життя уроку – I будьмо вдячні Йому за це.
