Той, хто в зрадi вiдшукує щит, хто вiд страху затримує подих, хто за шкiру щомитi дрижить, той нiколи не здатен на подвиг. Вiн нiзащо не пiде в вогонь, щоб пiдняти iз попелу Гуса, вiн нiколи не сприйме того, щоб повiрить у подвиг Ісуса. Подвиг – то є несплачений борг, то є щедрiсть найвищої мiри. Подвиг – завжди жертовна любов. То є справа надiї i вiри! Подвиг – значить свiдомостi плiд, перемога пориву над страхом. Так вставав до двобою Давид з велетенським борцем Голiафом! І для подвигу – мiсце завжди, хоч пiднятись на подвиг не просто. Так в Ефесi в святiй простотi протистав проти «звiра» Апостол. Подвиг – це на Голгофi Христос, коли вирвав жало у гадюки. Навiть Лазар, який, як барбос, крихти хлiба збирає з пилюки! Подвиг – це коли ми егоїзм розпинаєм з облудою тiла. Подвиг – це рядовий героїзм, коли ми проти вражої сили, Коли ми повстаєм на брехню, проти сiрих доктрин атеїзму, коли ми пробиваєм броню i звемо у Небесну Вiтчизну!
