Тремтять хвилясті дивовижні кола, І сплески розтинають ніч довкола. Видовжуй плоть, натягуй, мов струну, Пірнаючи у серця глибину. Зумій знайти затоплені скарбниці Й не захлинутись у липкій водиці, Сягнути віддзеркалену блакить, Не обірвавши життєдайну нить. Від вітру почуттів, народжених із плакань, Розгойдується лиш, та не щезає мряка. Чия б то не була, ніде й ніколи тінь У таємничу не пірне глибінь. Перев’язавшись променем вогненним, Повітрям лісовим наповнивши легені Й розсотуючи сонячний клубок, Шукай на дні чудесний скарбничок. В нім таємниця всесвіту і руху, Могутність схована людського духу. Скоріш у глиб без страху і вагань Ув епіцентр сердечних коливань!
