Осінь землю туманами вкрила, Гілля скорбно скидає красу, Птахи знову знялися на крила, – А я спокій у серці несу. Знаю, будуть ще люті морози, Заметіль буде сипать сніги… Вірю: прийдуть ще теплі грози, А весна нам додасть і снаги. Забуяє природа довкола, Оживе все з весною нараз. Сумна осінь сьогодні та гола Навіває лиш смуток на нас. Осінь, осінь! Ти підсумок літа! Чим душа наша в ньому жила? Чи ж то Господом буде зустріта? Чи без плоду, пуста відцвіла? Доки літечко Боже квітує, А на душу чекає Творець, Хай вона Божий поклик почує, Хай не буде трагічним кінець!
