І бодай попаду в лабіринт катастроф, Тільки й там не знесилить тривога. Бо зі мною великий Спаситель мій – Бог, Бо великий я в величі Бога. Олександр Савченко народився в 1952 році в Маріуполі. Із 1969 року по 1975-й навчався в Ленінградському медичному інституті (тепер Петербурзька медична академія). Після закінчення інституту працював викладачем і водночас старшим ординатором, а потім завідувачем відділення в Гатчинській центральній районній лікарні Ленінградської області. Разом із тим звершував служіння проповідника в Ленінградській церкві (до речі, у той час це була єдина церква на всю Ленінградську область). Олександр Петрович згадує: «Я з дитинства віруючий. За це вдячний батькам, які вкладали в мене віру ще від колиски». Дитяча психоневрологія – його вузька спеціальність, але більшу частину життя працював у спеціалізованій бригаді «Швидкої допомоги» в Маріуполі. 3 1994 року залишив медицину, тому що став директором християнського видавництва «Світильник» та директором міжнародної громадської організації, яка працює в 35 країнах світу й надає допомогу сиротам, хворим на проказу, інвалідам. Одружений, має 6 дітей: 4 сини та 2 дочки, 10 внуків, 2 правнучки. Дружина – Тетяна Іванівна – вірна помічниця у всіх справах чоловіка. Олександр Савченко – лікар, доктор богослов’я, пастор церкви «Пристань спасения» (у якій служив із 1980 р.). Він – поет i прозаїк, автор бестселерів «Бриллианты мысли», «Спутник христианского врача», «Сокровища премудрости и ведения», «Жемчужины опыта», багатьох збірок віршів та оповідань. Через війну в Україні був вимушений разом із дружиною та всією церковною громадою тікати з-під вогню з окупованого росіянами Маріуполя до кордону з Польщею. Тепер живе з дітьми в Америцi (Спокен, штат Вашингтон).
