Обіймаю дерево і траву. Обіймаю землю – м’яку й живу. Обіймаю глину – крихку й руду. Обіймаю срібну гірську руду. Обіймаю камені та піски. Обіймаю гальку на дні ріки. Обіймаю русла сухий хребет. Обійняти не можу лише Тебе! Захололи на тверді Твої сліди. Я в пустелі загублений без води... Обіймаю озеро і струмок. Обіймаю холод гірських річок. Обіймаю повінь, як райський сад. Обіймаю сяючий водоспад. Обіймаю свіжість буремних злив. Обіймаю дужий морський приплив. Обіймаю плесо ставка рябе. Обійняти не можу лише Тебе! Після кроків Твоїх розійшлись круги. Бовваніють покинуті береги... Обіймаю вітер, туман і дим. Обіймаю хмари уздовж гряди. Обіймаю світла ранковий блиск. Обіймаю тіні шовковий лиск. Обіймаю зайчики на росі. Обіймаю райдугу по грозі. Обіймаю марево голубе. Обійняти не можу лише Тебе! Тільки запах чи спалах, тремка яса. Тільки тиша над Всесвітом нависа... Обіймаю старця і сироту. Обіймаю тугу вдови святу. Обіймаю рук материнських щем. Обіймаю батька міцне плече. Обіймаю друга русявий чуб. Обіймаю спрагу дівочих губ. Обіймаю в люлі дитя слабе. Відчуваю у кожному з них Тебе! Ти – у кожному ритмі серцебиття. Обіймаю Тебе в дивині життя!
