У долинi проклять i загроз Смерть нависла зловiсною тiнню. Та воскреслий Спаситель-Христос Став Омегою грiшному тлiнню. Вiн – Початок i Вiн же – Кiнець. Вiн – i Альфа, i Вiн же – Омега. Та у деяких лютих сердець Це iм’я виклика навiть скрегiт. Вiн, Хто має всю ангельську рать. Вiн, Владика i сушi, i неба, На Голгофу пiшов помирать. Тiльки б смерть довести до Омеги. Вiн, Хто Альфою вiчностi став, Розглядає свiй подвиг зрадiло. Коли грiшник стає пiд хреста, Коли дбає про душу i тiло. Адже тiло – любовi є храм, А душа – то святилище вiри. I коли Вiн за нас помирав, То любовi чекав i довiри. Тож нiколи душа не помре, Не згорить i не висохне в зрадi. I до Вiчностi кличе вперед Полководець небесної ратi. Вiн веде нас крiзь спалахи гроз До ясного, безмежного неба, Бо у Вiчностi Альфа – Христос, Бо для тлiння i смертi – Омега!
