Не треба згадувати все на світі — Це зайвий біль, це сльози ностальгії, Душа тремтить пелюсткою на вітрі… Вона все знає і все розуміє. Сьогодні сонце знову усміхнеться Крізь всіх хмарин тонесеньку вуаль. Снігів далеких не пускаймо в серце, Хай нас залишить за минулим жаль. Нас течія холодна на крижині Несла нестримно в небуття своє. Наш день вчорашній — все, що пережили. А зараз вже «сьогодні» з Богом є. Ми зрозуміли: треба Богу здатись — Піднімем наші білі прапорці. Все сталось так, як мало з нами статись: Життя і доля у Його руці. Хай буде жаль, що не жили ми свято, Ще крок — і опинилися б на дні, Та все, у чому були винуваті, Ісус на плечах зранених поніс.
