Нам важко з вами зрозуміти, Чом є війна та гинуть діти? Чому в наш край благословенний Вліз окупант, мов звір скажений? І хоч народ наш не здається, І наше військо мужньо б’ється, Та стогне й плаче Україна, Навколо сльози, біль, руїна. І на багато поколінь В серцях розбомблений Ірпінь, Розстріляні з ракет і танка Гостомель, Буча, Бородянка. Багато мирних міст та сіл Отримали жаский уділ. Убиті дітки, тати, мами – Це біль наш i це наші рани, На серці смуток і журба, Як ворог знищує хліба. Горять будинки та поля, У вирвах змучена земля… Ми ж молимося всі до Бога, Щоби настала перемога. Лиш з Богом ми здолаєм горе, Повернемо Азовське море, І пісню заспіваєм Спасу На землях звільнених Донбасу. Підхопить пісню в унісон Від ката звільнений Херсон. І не горітиме вже збіжжя В портах Одеси й Запоріжжя. I без сирен в нас будуть ранки, Бо наша сила – це не танки, Не «байрактари» й «джавеліни», – А в Бозі сила України!
