Над землею тумани, Наче сум за синами, Наче сум за синами, Що не стріли весни. І тепер на світанні За ними зітхають, Так часто зітхають У полях полини. Ой, ті гіркі полини, У полях полини… Розійдіться, тумани, Бо не видно за вами, Бо не видно за вами, Що квітує земля. Ой, сини, поверніться У думах, у пісні У жалібній пісні, Ви, сини, з небуття. Ой, обірвалось життя, Обірвалось життя… Над землею тумани Сивиною упали, Сивиною упали Та й на скроні батьків. Назавжди зупиніться Всі війни на світі, На білому світі Не вбивайте синів! Ой, не вбивайте синів, Твоїх, земле, синів!..
