Ми у Христі одна родина, Міцна, велика, неділима. І жодних сумнівів немає: Любов – це те, що нас єднає. Теж світ говорить про любов, Вона – основа всіх основ, Так можна інколи почути: Любов Господню не збагнути. Любов залишить добрий слід, Любов врятує увесь світ, Про неї у піснях співають, Поеми, вірші їй складають. Готові проливати кров… Та світ відкинув ту Любов, Яка до нас з Небес зійшла, Любов спотворена була. І, прикриваючись любов’ю, Світ омиває руки кров’ю. Хоч скрізь злоба і гріх панують, Та всі любові потребують. Всі хочуть, щоб любов текла. Вона ж суха, без джерела. Струмок любові геть засох, Бо джерело Любові – Бог. Тому, о Церкво дорогенька, Ми кожен – крапелька маленька Любові тої океану Серед розпусти та обману. Ми мусим з вами знов і знов Христову розливать любов. І грішний світ нехай пізнає Любов, що Божа Церква має. Хай ця любов залишить слід, Аби побачив цілий світ. Яке це щастя – з Богом жити, Коли уміємо любити!
