Якось на запрошення друга, Знайшовши дозвілля годинку, Пішов я до нього послухать Цікаву музичну новинку. Захоплено, з гордим азартом Товариш вмикає машину – І гуркотом сповнилась хата, На щастя, без чорного диму. Хриплять, тріскотять дифузори, Аж стіни дрижать від натуги. Ніяк не збагну: чи горе, Чи радість в цій пісні, чи туга? То щось завиває лячно, То лупить, неначе в ступі, Товариш всміхається значно І в такт промовляє: «Супер!» Вікно відчиняю, та де там – Мені не втекти від пастки, І тут грозові децибели Повітря шматують на частки. Та раптом співучим птахом Крізь зоряну срібну зливу Аж в сяйво Чумацького Шляху Злетіла душа щаслива. І серце, забувши втому, Летіло на крилах мрії, А з вікон сусіднього дому Струмилася «Аве Марія».
