Так неочікувано знову прийшла війна в моє село. Знов вибухи, бояться люди, І переляк панує всюди… Та ось захисники прийшли І спокій в душі принесли. Стоїть солдат серед села, В руці тримає автомат. Стоїть, як прадід тут стояв, Багато літ тому назад. Він захистить нас і прикриє. Він допоможе, обігріє. Не зробить й кроку він назад. Його не налякає «град», Щоб мирнеє життя настало, і щастя в сім’ях забуяло. Нехай країна люба знає, як палко він її кохає і, не шкодуючи життя, від окупантів захищає. Кирило Завгородній, 13 років Писарівка
