До села докотились тумани, По полях, по ярах розляглись. Чую тихі слова, шепіт мами (Мама молиться) – все, як колись. Склались човником жилаві руки. Мить прекрасна. Лиш мама і Бог. У молитві – симфонія звуків, І звучить вона тільки для двох. Плаче скрипкою біль незгасимий, Про загублені долі квилить. За дочку і онуків, і сина Мама молиться. Мамі болить. Оксамитовим флейти звучанням Тихий голос летить догори. Мама молиться, може, востаннє… Небо чує тебе, говори. Б’ють литаври у небо тривогу. Серце матері чує біду. І тоді в молитвах до знемоги У проломі стає за нужду. Тут подяки акорди мажорні І мінорне звучання журби, Тут потоки течуть животворні До журливого віття верби. Молитви не бояться цензури, Бо з сердець, не з амвонів звучать. Знає Бог молитов партитуру І Свою прикладає печать. Молитовна симфонія мами… Нам ніколи її не збагнуть. Ми щасливі, як поруч із нами Молитовниці-мами живуть.
