Мов смичком незримим, Вiтер будить квiти, Викликає тиху Музику в саду. Так Господь одвiчний В неприступнiм свiтлi Знову животворить, Занепалий дух. Духом животворить, Обвiває вiтром. Що приносить з неба Серцю благодать. Вiчно животворить. Наповняє свiтлом, Щоб ми встигли Богу Покаяння дать. Приступаю в вiрi До Його Собору, Де живуть в любовi Душi в небесах. Дух мiй окриляє Музика для Бога, Музика Христова – Вiчнiсть в чудесах! Шлях, що кличе в небо, Радiсний i свiтлий. Викуплена вiчнiсть Жертвою Христа. Струн душi торкнувся Дух Святий, мов вiтер... Диха благодаттю Музика свята! Що треба зробить? Вже й трелi пташинi не милi. Не грiють вже барви рулад, Бо збились ми з Божої цiлi, Бо пекла вже дихає чад. Мчимо у пекельну безодню. Шкварчить i вирує смола. Та словом високим Господнiм Iсус той вогонь подолав. Помер i воскрес, i вознiсся. I дав нам святий Заповiт, В якому i сила, i нiжнiсть, I зроду небачений свiт. Та Слово звели в теревенi. Духовна ятрить слiпота. I знову, холоднi, буденнi, Цураються люди Христа. Жбурляє то вправо, то влiво. То прямо в геєнний вогонь. Так встань же, мiй брате, смiливо На шлях благодатi Його!
