ЛЮБОВ ТВОЯ, МАМО

Коли на серці відчуваю втому Від суєти дорослого життя, Я мимоволі знов спішу додому, Шукаючи від світу забуття. І мама обійме мене за плечі, А я відчую всю її любов. І, як найкращі подруги, весь вечір Проплачемо і просміємось знов. Любов твоя, мамо, — нестримні потоки, Любов твоя, мамо, — нев’янучий сад. Не зранити б тільки її ненароком — Любов, що не знає ні фальші, ні зрад… Твої молитви неба досягали, Мене оберігали від невдач. Я стільки зайвих слів тобі казала, А треба було мовити «пробач». Мені ти дарувала чисту вроду І душу, що знайшла себе в піснях, Тобі прошу у неба нагороди, Щоб щастя в твоїх бачити очах.