Любов і сльози, радість і страждання, Тріумф і плач, визнання і ганьба Ідуть пліч-о-пліч у чуднім єднанні, Мов давні друзі-нерозлийвода. Вже зранку думка: «Швидше б уже вечір…», А ввечері: «Що ж ранок не спішить?..» Крізь час летіти мріється малечі, А з віком серцю мила кожна мить… Так споконвіку, з самого початку, Коли в блаженстві цвів Едем… Однак, Дивись, Адаме, ось твої нащадки За вибір твій розплачуються як!.. Що не людина – грандіозна драма, Здається, скрізь безвихідь, кут глухий… І чую голос нового Адама: «Що ж, вихід є… Сьогодні вибір твій…»
