Ніколи любов не перестає! 1Кор.13 I хоч я знаю мови всі земні, I розумію й ангельське повчання — Та цим ніяк не втішитись мені, I не закінчиться страждання. Я буду наче мідь дзвінка, I бубон чутиметься в слові, Мій спів — мелодія гірка, — Нема любові. Коли й по світу йду не навмання, Майбутньому дивлюся в очі, I всі мені відкрилися знання, Всі порухи пророчі, I навіть маю віру, що без меж, I вказую дорогу річці кожній, Рівняю гори для майбутніх веж, Та без любові все, — То я порожній. Прийде ж бо час — замовкнуть мови всі, Були знання — i їх не стане, Впаде кінець всій зовнішній красі — Вона зів’яне. Здивуєтесь: пророцтва не збулись — Їх мовила ж душа непересічна? Це все земне — i знищиться колись, Любов же — вічна.
