Цю розкіш – не йти проти совісті, Дозволяють собі одиниці. Найчастіше герої повісті – Плебеї, а не патриції. Хто зрікся гріха і підступу – З душею своєю ввічливий. Триматися власних принципів Не всякому стане відчаю. В рядах безіменної більшості Простіше схилити голову. Не так – на дуелі з підлістю, Під градом свинцю та олова. Писали нам суд на заздрощах І спалювали на вогнищі. Поставити можна і правді шах, Та вона не буває в програші. Змінились часи та звичаї, Кати поставали «чемними». На площах уже не знищують, Чаклують серцями темними. Мечами, хрестами, палями Кропили сувій історії… Сьогодні ж «невірних» спалюють Пекельних сердець крематорії.
