ХРИСТИЯНСЬКА АБЕТКА

А — це ангели небесні, Бога славлять в дивній пісні. А у яслах спить Дитя — Для спасіння, для життя. Так Господь запланував Ще, як світ не існував. А — Адам, людина перша, Владу на землі одержав Над рибинами морськими, Над тваринами земними, Ще йому підвладні птахи, Всі рептилії й комахи. Б — це Бог, Він — наш Отець, Добрий Батько і Творець. Б — це Біблія свята, Відкриває нам Христа. В — це Всесвіт: небо, зорі, Неосяжні всі простори. В — веселка, знак завіту. Коли сонце в небі світить Й одночасно дощик ллється — То веселка усміхнеться. Г — це гріх, що вразив світ. Не дотримав заповіт —  У саду Адам плід з’їв. Бог такого не велів. Ґ — це ґанок. Кожен ранок, Лиш зажевріє світанок, Помолися до Творця — І пізнаєш в Нім Отця. Д — це дерево в саду. Лиш добро робити йду. Е — Еден, сад насолоди. Є — це Єва в саду ходить, Ж — вона жінка Адама. Єва всього людства мама. З — це хитрий древній змій, Він спокусник й лиходій. З — Закон, ним пізнається, Що в людини грішне серце. И — пошукайте слів таких, Починались щоб на «и». І — Ісус — Спаситель світу, Переміг Своєю смертю. Ї — це Їтро, тесть Мойсея. Зятю він подав ідею Мудрих вибрати старшин, Щоб суди вони вершили. Й — це Йона — втік від Бога. К — це кит, ковтнув такого. Л — це лілії красиві. Бог вдягає їх дбайливо. Соломон так не вдягався, Хоч і пишно величався. Л — Лоза добірна, гарна, Плодоносить вона вправно. Рясно родить виноград, Так зростає Божий сад. «Я — Лоза, а ви — гілки», — Так Ісус сказав колись. М — це місто на горі, Його видно вдалині. Добрі справи видно теж, Бог прославлений без меж! М — молитва, це — розмова, Нам дана вона для того, З Господом щоб говорити, Славити Його й хвалити. Н — прекрасні ноги того, Хто благовістить про Бога. Він доріг пройде багато, Щоб грішників Христу придбати. О — одежі чисті білі. Вірні Божі їх наділи, В них на шлюбне свято йдуть, В небеса вони ввійдуть. П — це проповідник Бога, Кличе на вузьку дорогу, Боже Слово сповіщає, Всіх до правди навертає. П — це птах, летить високо. Його бачить Боже око. Їжу вчасно посилає, І про нас тим більш подбає. Р — це радість, що дається У спасенне Богом серце. Р — це раб, слуга Христа. Ціль його завжди проста — Господеві догодити, Вірно й віддано служити. С — сусід, що серед ночі Друга пригостити хоче. Та нічого він не має, Тож сусіда ублагає Йому двері відчинити, З ближнім хлібом поділитись. Т — це Тимофій-служитель, Прагнув Богу догодити, Бо він змалечку навчався І на Бога покладався. У — устави добрі Божі Жити свято допоможуть. У — це учні-християни, Прагнуть знати Божі плани, Досягають до край-світу, Щоб спасіння сповістити. Ф — лукавий фарисей, Вищий за простих людей. Думає, що Бога знає, А Ісуса не приймає. Ф — фундамент у будівлі. Як подують люті вітри, Та домівка не впаде, Де міцний фундамент є. Хто з Ісусом дім будує, Ні за що не пошкодує! Х — це хрест. Там, на Голгофі, Розіп’яли Сина-Бога. Ц — страшні великі цвяхи, Забивали в руки й ноги Сину Божому за нас. Через муки нас Він спас. Ч — це час, що проминає І назад не повертає. Часом варто дорожити, Для Ісуса свято жити! Ш — це шлях вузький, тернистий, Що веде у небо чисте. Ісус шляхом Себе назвав, Щоб ніхто не заблукав. Щ — це щастя Бога знати Й вічно з Ним перебувати. Ю — юнак, він знає, як Відбиватись від атак, Що лукавий посилає. Боже Слово він вивчає. Я — це «я» — проста людина, Чи доросла, чи дитина. Чи мала я, чи велика, Та коли молюся й тихо —  Я почута добрим Богом. Щиро вірую у Нього! Я — це ясла, там Спаситель Розпочав спасіння світу.