Христова Церква – ось, де сила! Всі діти славного Творця, Немов голубка, мають крила, Щоб линуть в небо до Отця. І хоч тривожна в Церкви доля Серед темряви й зла століть, Та непохитна Божа воля – І Церква Господа стоїть. Слізьми дорога Церкви вмита, Кістками вкритий її шлях, Та не була ніколи вбита, Хоч помирала в таборах. Від Колізею до ГУЛАГів Святі залишили сліди, Над ними сотні Божих стягів – Від Риму йшли до Воркути. Їх зустрічали не фанфари, Вінців лаврових не плели – Вояки ж римські й комісари В холодні камери вели. Коли земля буяла в травах, То до життя була жага, Й додому линули в уяві, А навкруги – лише тайга. Щеміло серце, але мужньо Там, за колючими дротами, Пісні хвали співали дружно Й пайком ділились із братами. І хоч трагічний в Церкви шлях, Та разом з тим такий величний – За всі страждання в небесах Її чекає спокій вічний. Та поки Церква на землі – Страждань ніяк не обминути, Пекельні брами, сили злі Її так прагнуть обманути. У Церкви є дороговказ, І Дух Святий її веде. Такого дару, що у нас, Немає в світі більш ніде. Тож, Церкво Божа, не вагайся, Твій Наречений уже йде, В вісон блискучий зодягайся, Чекай Ісуса – Він гряде!
